Кулебівські руїни: де принциповість дорожча за дитяче життя
28 Січня 2026 0 Comments
Місто Самар (колишній Новомосковськ) вже багато років живе з болючою раною — недобудована школа №13 у мікрорайоні Кулебівка. Цей об’єкт перетворився на класичний український довгобуд, який не просто стоїть, а буквально гниє на очах усього району.
Експерти-будівельники, яких залучали представники міської ради, одностайні: конструкція давно вийшла за межі розумного терміну консервації. Бетон кришиться, арматура корозує, несучі елементи втратили проектну міцність. Фахівці стверджують прямим текстом — економічно та технічно доцільніше знести руїну та почати нове будівництво з нуля, ніж намагатися реанімувати те, що фактично мертве вже з народження.
Але тут починається типова українська абсурдна драма. Група місцевих активістів з мікрорайону Кулебівка, які, м’яко кажучи, не мають професійної компетенції у будівництві та інженерних розрахунках, вперто виступають проти будь-якого знесення. Вони влаштовують перформанси, мітинги, пишуть гнівні пости в соцмережах, звинувачують владу в «зради» та «знищенні майбутнього дітей». Проте жоден з цих «захисників» не наважився публічно надати хоча б один технічний висновок, кошторис чи альтернативний проєкт, який би довів можливість реального відновлення об’єкта.
Міська влада Самарі роками повторює одне й те саме: недобудований каркас школи №13 — це не надія на освіту, а реальна загроза для життя та здоров’я людей. Відкрита територія без огорожі (або з символічною), напівзруйновані поверхи, провалені перекриття, торчаща арматура — ідеальне місце для трагедії.
І ось трагедія вже не просто ймовірна — вона почалася. Мешканці мікрорайону все частіше фіксують на телефони дітей, які лазять по цьому недобуду, стрибають по плитах, грають у «прихованки» серед оголеної арматури та битого скла. Кожен такий ролик — це хроніка потенційної біди, яку знімають самі батьки, сусіди, підлітки. Але де в цей момент «активісти», які так гучно кричали про «збереження школи для дітей»?
Чи бачили ми хоч раз, щоб ці самі “Активисти” та “захисники” організовано патрулювали небезпечну територію, ставили нормальну огорожу за власний кошт, наймали охорону чи бодай проводили з дітьми роз’яснювальні бесіди? Чи обмежилося все черговим постом у Facebook/Viber-групі з черговим набором образ на адресу мера, депутатів і підрядників? Судячи з усього — саме друге.
Активізм по-новомосковськи: кричимо про дітей, а потім дивимося, як вони лазять по арматурі
Така «активність» — це не захист інтересів громади, а імітація боротьби, яка на практиці лише погіршує ситуацію. Поки одні кричать «не чіпайте наш довгобуд», інші — дорослі та діти — отримують каліцтва або гинуть на об’єкті, який давно мав би бути або школою, або рівним майданчиком.
Питання до «активістів» залишається риторичним, але дуже гострим:
- Ви справді готові нести відповідальність за кожну дитину, яка покалічиться чи загине на вашій «святій недобудові»?
- Чи ваша принциповість закінчується на коментарях і лайках, а реальна турбота про безпеку дітей — це вже не ваша зона відповідальності?
Влада міста Самар давно могла б просто огородити територію, демонтувати найнебезпечніші елементи та передати ділянку під щось корисне — спортмайданчик, парк, нову сучасну школу. Але поки громада розділена на тих, хто вимагає безпеки, і тих, хто вимагає «зберегти будь-що», — діти продовжують грати в рулетку на бетонних руїнах.
Це вже не про школу. Це про те, як популізм і відсутність відповідальності перетворюють потенційну надію району на смертельну пастку. І доки «активісти» будуть ганятися за привидами минулих обіцянок замість реальної роботи — платити за це доведеться саме дітям Кулебовки.