«Ви — повія». Як Смілянський відповів українцям на критику логотипу
4 Лютого 2026 0 Comments
В день 32-річчя Укрпошти, компанія презентувала новий логотип — поштовий ріжок, стилізований під літеру «У». За задумом, це символізує Україну, національну ідентичність і розрив із радянською спадщиною. Розробкою займалося київське Spiilka Design Büro, витрати склали 600 тисяч гривень за тендером. Зміни обіцяють впроваджувати поступово, без масових витрат — насамперед у нових сервісах, поштоматах та оновлених відділеннях.
Але замість овацій суспільство видало чергову хвилю обурення. Люди побачили в черговому ребрендингу (це вже друга зміна логотипу за каденції Смілянського) не патріотизм, а черговий привід освоїти бюджетні кошти. Звинувачення стандартні: «нащо міняти, якщо Укрпошта й так збиткова», «черговий розпил», «спочатку зарплати підніміть листоношам до нормальних, а не мільйонеру-гендиректору».
Реакція Ігоря Смілянського в Threads виявилася блискавичною і максимально токсичною.
Ця фраза — не випадковий зрив, а цілком свідома відповідь у гілці дискусії, де люди ставили питання про пріоритети витрат під час війни.
Смілянський не навів жодного розрахунку економічної ефективності ребрендингу, не показав, як саме нова айдентика вплине на доходи чи якість доставки, не пояснив, чому саме 600 тис. грн пішли на це саме зараз. Натомість він обрав тактику «дзеркала»: якщо ви звинувачуєте без доказів — то й ми можемо образити без доказів.
Коли одна з користувачок (дизайнерка, яка підтримувала попередні рішення Укрпошти) обурилася тоном спілкування, Смілянський не вибачився і не згладжував кутів. Він просто продовжив у тому ж дусі.
Така комунікація від керівника державного підприємства, яке повністю залежить від довіри суспільства та отримує підтримку платників податків, виглядає не просто неетично — вона системно небезпечна.
Бо коли гендиректор державної компанії, замість аргументів, кидає в обличчя співгромадянам «ви — повія», це означає одне: він не відчуває жодної відповідальності перед тими, хто фактично є його власником. Держава — це ми. Гроші на логотип — це наші податки. А відповідь на питання «навіщо?» — це цинічне «бо можу, і що ви мені зробите?».
У нормальній країні після такого допису керівник або публічно вибачається, або летить зі своєї посади за лічені години. В Україні ж подібні історії зазвичай закінчуються мемами, обуренням у соцмережах і… нічим.
Поки Смілянський грає в «1-1» з пересічними українцями в Threads, реальна Укрпошта продовжує боротися з хронічними збитками, низькими зарплатами рядових працівників і величезним навантаженням через війну. Але замість того, щоб пояснювати, навіщо саме зараз і саме так витрачати 600 тисяч, керівництво обирає шлях «всі ви — повії, а ми — крадії, і це нормально».
Це не просто зрив у соцмережах. Це симптом. Симптом того, як держава та її представники дедалі більше відриваються від суспільства. Коли на справедливе питання про гроші платників податків лунає не звіт, а сексистська образа — це вже не комунікаційна невдача. Це демонстрація зневаги.
І доки такі «1-1» залишаються без наслідків, ми всі — і критики, і мовчуни — платимо за це двічі: податками і приниженням.