У 2025 році кількість цивільних жертв в Україні зросла на 26%. Ще один відсоток — це чиїсь діти.
17 Лютого 2026 0 Comments
У 2025 році війна в Україні стала ще більш безжальною до тих, хто не тримає зброї в руках. Міжнародна організація Action on Armed Violence (AOAV), яка ретельно документує наслідки вибухової зброї по всьому світу, оприлюднила дані, від яких стискається серце: цивільні жертви зросли на 26% порівняно з 2024 роком.
Минулого року від ударів ракет, дронів, артилерії та інших вибухових засобів загинуло 2248 цивільних осіб, а 12493 людини отримали поранення — часто важкі, що змінюють життя назавжди. Загалом — майже 15 тисяч понівечених доль лише за один рік. І це не просто статистика. Це матері, які більше ніколи не обіймуть своїх дітей. Це діти, які втратили ноги чи зір. Це люди похилого віку, яких витягали з-під завалів уже бездиханними.
Найстрашніше — не лише кількість, а й те, як саме завдається ця шкода. Середня кількість жертв на один інцидент зросла на 33% — з 3,6 до 4,8 людини. Тобто кожен удар став значно смертоноснішим. Менше інцидентів, але набагато більше болю в кожному з них. Дослідники AOAV прямо вказують: це не випадковість. Це наслідок систематичного вибору цілей — густонаселених районів, критичної інфраструктури, місць, де люди просто живуть, працюють, навчаються чи їдуть додому.
Найкривавішим епізодом 2025 року став 24 червня в Дніпрі. Того ранку російські ракети влучили одночасно в пасажирський потяг, житлові багатоповерхівки та школи. У вагонах потяга, що прямував з Одеси до Запоріжжя, перебували сотні людей — звичайні пасажири, сім’ї з дітьми, студенти, люди, які просто намагалися дістатися додому чи в гості. Удар перетворив вагони на пекло. Одночасно ракети розірвали спокій спальних районів і дитячі класи.
21 людина загинула тільки в Дніпрі від того удару. Ще двоє — в сусідній Самарі. 314 поранених, серед яких 38 дітей. Уявіть: дитина, яка йшла до школи з рюкзаком, раптом опиняється під обвалом стелі. Мати, яка саме везла сина в потязі на екзамен. Літня жінка, яка стояла біля вікна і дивилася на ранок. Усе це — за лічені секунди.
Цей день став символом того, куди скотилася війна. Коли авіаудари зросли на 126% порівняно з попереднім роком, а дрони та ракети разом відповідальні за половину всіх цивільних жертв — це вже не «побічний ефект». Це свідома тактика терору проти цивільного населення.
«Україна вписується в ширший глобальний крах стриманості, який ми бачимо в багатьох війнах, — зазначив виконавчий директор AOAV Іain Overton. — Повага до принципу розрізнення та пропорційності у війні просто зруйнована».
Поки світ говорить про можливі переговори, про «мирні ініціативи» та «замороження конфлікту», українські міста продовжують платити ціну кров’ю. Кожна нова цифра в звітах — це не рядок у таблиці. Це чиєсь згасле серцебиття. Чиїсь зруйновані мрії. Чиїсь останні слова, які ніхто ніколи не почує.
І доки ракети падають на потяги, школи та під’їзди — жодні цифри не зможуть передати головного: ми втомилися ховати своїх. Але ми все ще тут. І ми пам’ятаємо кожне ім’я.