Наше Місто

Iнформаційний портал Новомосковська

Афганці вимагають правди від «Новомосковської правди»!

Афганці вимагають правди від «Новомосковської правди»!

3 мая 2013 0 Comments

У минулому випуску нашої газети ми подавали інформацію щодо рішення Новомосковського міськрайонного суду від  14 березня 2013 року, який встановив, що вказані в  “Новомосковській правді” відомості є недостовірними та такими, що принижують честь підприємця та ветерана Афганістану Віталія Криші. «З наданих відповідачем пояснень і доказів не вбачається, що ця інформація була підтверджена, а тому являється недостовірною, оскільки не відповідає фактичним обставинам, та підлягає спростуванню», – так сказано в судовому рішенні. Здавалось би все, ясно, чітко і зрозуміло. Видання, яке самою  своєю назвою приречене слідувати правді, її чітко дотримається в інтересах власної репутації. Бо як говорив відомий кіноперсонаж із «17 миттєвостей весни» Шелленберг: маленька брехня породжує велику недовіру. Проте ветерани Афганістану, з якими відбулася зустріч НС, переконали нас, що крапку в цій історії ставити рано, і не тільки тому, що головний редактор газети “Новомосковська правда” Вадим Червоноштан звернувся до суду із заявою про перегляд цього рішення. На момент виходу НС, як нам відомо, спростування недостовірної інформації щодо В. Криші «Новомосковською правдою» не відбулося, а заява Червоноштана не розглянута  судом у зв’язку з несплатою держмита.

Постраждав від неправди

Віталій Криша – відома людина у Новомосковську – ветеран Афганістану,  депутат міської ради багатьох скликань, підприємець-благодійник. За його вагомої фінансової і технічної участі спільно з іншими ветеранами-афганцями була проведена реконструкція монументу воїнам-інтернаціоналістам  Новомосковщини і  прилеглого майданчику. У цьому році Віталій Криша за покликом серця та за власні кошти, напередодні великодніх свят реконструював кладовище.  І не тому, що гроші були зайві, а тому, що він, як ніхто, знає ціну памяті. Тоді, в Афгані, він навіть уявити собі не міг, що найпекучіші і болісні рани отримає не від душманів-іновірців, а від своїх земляків-новомосковців. І не без допомоги місцевих ЗМІ. Афоризм класика, що словом можна вбити, він відчув на собі, коли був абсолютно незаслужено звинуваченим.

Тоді, у 2010 році, після місцевих виборів, у Новомосковській міській раді була, як пам’ятають читачі, вибухонебезпечна ситуація. Перший заступник обраного міського голови Віталій Криша був звільнений практично за місяць після призначення на цю посаду. Приводом, але не причиною,  стали  безпідставні звинувачення у нецільовому використанні бюджетних коштів.

У статті «Блицкриг по-новомосковськи» («Новомосковська правда», № 4 від 19.01.2011 р.) Віталій Криша роз’яснив суть звинувачень. За словами Криші, «депутат Сергій Коцюра заявив на сесії про нецільове використання коштів моїм підлеглим – керівником КП «НККП» А. Громадським 150 тис. грн».  А що ж відбулося насправді?

«Депутати міськради самі проголосували про оплату з бюджету за уже виконані  раніше КП «НККП» роботи  на суму 150 тис. грн,  внісши відповідні зміни до місцевого бюджету на 2-й сесії. Причому роботи були виконані комунальниками ще за мера Віктора Літвіщенка і  не були оплаченими. Я тоді був депутатом, а не заступником мера. Однак уже на 3-й сесії ті ж депутати звинуватили мене в начебто нецільовому використанні 150 тис. грн, які навіть не перераховувалися з бюджету виконавцю робіт», – розповів нам Віталій Криша.

Не дивлячись на це, на сесії депутати свідомо проголосували за висловлення недовіри першому заступнику, рекомендувавши міському голові його звільнити із займаної посади.

29  грудня Віталій Криша звернувся із заявою на ім’я секретаря міської ради Бориса Мазура про призначення службового розслідування за  фактами, викладеними Сергієм Коцюрою. Також ним були спрямовані листи до міського та обласного прокурорів із проханням перевірити ці факти. Тим більше, що, за словами Віталія Криші, на той момент навіть фінансове управління уже надало довідку про те, що ніякого нецільового використання коштів не було за визначенням.

Тоді, в кінці 2010 року, Віталій Володимирович Криша, ветеран-афганець, який переніс кілька серйозних операцій на серці, знову опинився на лікарняному ліжку. Лікарі поставили його перед вибором: жити чи вмерти. Одна з важливих умов для життя – залишити роботу, пов’язану з серйозним нервовим напруженням. Він був вимушений написати заяву про звільнення з посади першого заступника міського голови. Але удар був нанесений не тільки по честі та гідності ветерана-афганця. Надто високу ціну він заплатив за безпідставні звинувачення. Від безвихідної несправедливості щодо сина помирає найближча і найрідніша людина – мати Віталія Криші.

Найцікавіше сталося у фіналі  «справи» про  начебто нецільове використання  150 тис. грн. бюджетних коштів.  Депутат Сергій Коцюра був призначений заступником  КП «НККП»  і комбінат отримав зароблені 150 тис. грн.

Військові кажуть, що снаряд в одну воронку не падає. Але мабуть у всіх ситуацій є винятки. І знову – тест на витривалість, знову безпідставне звинувачення.  Майже рік тому у газеті «Новомосковська правда» № 39 від 09.05.2012 р. була надрукована стаття «На сесії міської ради», де фактично Віталія Кришу було звинувачено в тому, що його підприємство «Модуль-91» на безальтернативній основі за кошти з бюджету начебто отримало  право  встановлення дитячих майданчиків.

Однак, цього разу ветерани Афганістану вирішили не залишати такі звинувачення без покарання.  На захист честі, гідності та ділової репутації свого побратима  Дніпропетровське обласне об’єднання Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) подало до Новомосковського міськрайонного суду позов. В інтересах члена спілки, учасника бойових дій Віталія Криші, було поставлено вимогу про спростування недостовірної інформації  та про відшкодування моральних збитків у розмірі 1 мільйону гривень.

Опосередковано до конфлікту між газетою та воїном-афганцем була залучена й міська влада в особі мера Сергія Мороза. Звинувачуючи Віталія Кришу у використанні бюджетних коштів без конкурсу, головний редактор «Новомосковської правди» самостійно розмістив у своїй газеті оголошення про  зовсім «інший» конкурс. Тоді це стало предметом офіційного листування між редактором та міським головою. Цікавим фактом є те, що Вадим Червоноштан, застосовує механізм цензурування до самого себе. В офіційному листі він наводить текст, значно відмінний від того, який ним же надрукований у його газеті.

4 квітня 2012 року у «Новомосковській правді» № 26-27 була розміщена інформація про те, що Новомосковська міська рада оголошує конкурс на виконання робіт зі встановлення дитячо-спортивних майданчиків.

9 квітня від імені міського голови Сергія Мороза до редакції була спрямована вимога спростування даної інформації, бо вона не відповідає дійсності та не надавалась офіційно до газети для оприлюднення.

14 квітня 2012 року у «Новомосковській правді» № 31 виходить спростування з текстом: «У газеті «Новомосковська правда» № 26-27 від 04.04.2012 р. була надрукована інформація про оголошення міською радою конкурсу на виконання робіт по встановленню дитячо-спортивних майданчиків у м. Новомосковську. Дана інформація не відповідає дійсності, не надавалась офіційно до редакції газети для оприлюднення». Ми спеціально навели цей текст повністю, щоб у читачів була можливість порівняти текст спростування із текстом з офіційного листа на ім’я мера. Все-таки наочні факти самоцензури редактора трапляються не так часто.

19 квітня 2012 року на ім’я міського голови Вадимом Червоноштаном був спрямований лист, у якому він наполягав на тому, що він може самостійно збирати, створювати та поширювати подібну інформацію. Також він повідомив, що інформація про конкурс була надана головами двох постійних комісій міської ради М. Барсуком, Л. Піхотіною та секретарем міської ради Б. Мазуром.


Невдале спростування

Таким чином, Вадим Червоноштан заперечував необхідність спростування інформації про конкурс, але водночас повідомляв, що інформацію уже спростував.

З точки зору простої логіки, подібні твердження є взаємовиключними, але так напрочуд сталося. У листі на ім’я мера Вадим Червоноштан навів начебто текст спростування: «У газеті «Новомосковська правда» № 26-27 від 04.04.2012 р. була надрукована інформація про оголошення міською радою конкурсу на виконання робіт по встановленню дитячо-спортивних майданчиків у м. Новомосковську. Дана інформація надана в редакцію газети для публікації не через відділ внутрішньої політики, інформації та прес-службу виконавчого комітету Новомосковської міської ради».

Як бачимо, останні речення зі спростування в газеті та з наведеного спростування в офіційному листі на ім’я мера не збігаються та суттєво відрізняються за змістом. Мотиви, умисел та причини цього не є предметом нашого матеріалу, показовим є факт того, що редактору газети не завжди вдається точно процитувати навіть власні тексти.

Але повернемося до історії із позовом до газети про спростування недостовірної інформації.

Фактом є те, що Вадим Червоноштан особисто був присутнім лише в першому, попередньому судовому засіданні, до розгляду справи по суті. Надав письмове заперечення на позовну заяву, яке є у розпорядженні нашої газети. Більше в судових засіданнях його позивачі і суд не бачили, доказів поважності неявок до суду до винесення рішення він не надавав.

У запереченні він вказував, що розміщений матеріал є повним аналізом інформації з його власними оціночними судженнями. Редактор «Новомосковської правди» посилався на опитування депутатів, після якого йому стало відомо, що «пошук вигідних пропозицій для встановлення в Новомосковську дитячих майданчиків на ринку послуг міським головою С. А. Морозом не був організований, а навпаки, право встановлювати дитячі майданчики, не надаючи цьому факту розголосу, отримало підприємство «Модуль-91», очолюване колишнім депутатом, колишнім першим заступником міського голови, нинішнім членом виконавчого комітету Новомосковської міської ради Віталієм Кришею».
Текст із таким змістом був названий оціночним судженням?!  Крім того, Вадим Червоноштан у запереченні скаржився на моральний тиск на нього та просив суд відмовити позивачу у задоволенні всіх позовних вимог.

Дніпропетровське обласне об’єд-нання Української спілки ветеранів Афганістану у відповідь надало свій відгук на заперечення до позову, вказавши, що фактично Вадим Червоноштан визнав свою провину, а не заперечив позовні вимоги.

Зокрема, «афганці» у своєму відгуку наголосили на тому, що редактор «Новомосковської правди» визнав себе автором статті, визнав факт, що депутат Лєбєдєв про Кришу і його підприємство нічого не говорив, визнав, що поширені відомості не підкріплені ніякими доказами.

14 березня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд своїм рішенням встановив, що вказані в статті Вадима Червоноштана відомості є недостовірними та такими, що принижують честь Віталія Криші.

25 березня рішення суду набрало законної сили.


Честь одного – це честь кожного

Історія офіційних позовів, заперечень, відгуків на заперечення дає уявлення лише про фактичний юридичний бік справи. Яким є людський вимір ситуації з поширеною інформацією?  Що спонукало захищати свою честь у суді та які ймовірні мотиви поширення недостовірної інформації через газету «Новомосковська правда», розказав нашій газеті Віталій Криша.

Віталіє Володимировичу, у випадку безпідставних звинувачень давні римляни говорили Сui prodest? Кому вигідно? Юристи кажуть: шукай мотив…

Я думаю, що тут є два основних мотиви. По-перше, таким чином хотіли дошкулити міському голові Сергію Морозу. Звинувачуючи мене у тому, що я начебто отримав  право встановлювати майданчики без конкурсу, а фактично малось на увазі, що мер Мороз дав на це «добро». А цього не було і не може бути в принципі. Він – чесна людина.

По-друге, стаття зі звинуваченням вийшла саме 9 травня. Таким чином, мене намагались не просто  скомпрометувати, а як найболючіше дошкулити. Вадим Червоноштан сам колись був офіцером, хоч і не бойовим, які завжди  звалися  «замполітами» – ідеологами,  і тому чудово розуіє, наскільки це важливий і значущий день для кожного, хто колись воював.

Крім цього, тут є ще декілька аспектів, які також важливі. Сама ситуація, яка склалась, коли мером став Мороз,  сприяла тому, що певні сили активізувались і були спрямовані на його дискредитацію. Врахуйте також, що його попередник був керівником з авторитарним стилем роботи. Сергій Мороз, ставши мером, показав зовсім інший стиль управління.  Очевидно, що без примусової передплати газета «Новомосковська правда» стала втрачати читачів. Проаналізуйте самі.  Газета з довгою історією, саме за часів редакторства Червоноштана поступово, але наполегливо втрачала свою аудиторію і репутацію, про свідчить зменшення кількості її передплатників.  Однотипні статті, недостовірні факти, відсутність важливих матеріалів про життя міста, кількарічна робота з адмінресурсом і без конкуренції з боку інших видань – усе це зробило свою справу.

Візьміть, наприклад, той випуск, де Червоноштан писав про начебто цензуру з боку мера. Коли члени нашої спілки, ветерани Афганістану,  читали цей витвір, вони були обурені самим підходом до таких матеріалів. Це все явно виглядало, як спланована та замовна акція, найгірший зразок пропаганди.

Врахуйте, ще один важливий аспект. Він теж розкриває мотиви поведінки і викриває так звану «незалежність» і «правдивість» редактора Червоноштана.  У березні 2012 року наша Новомосковська міськрайонна організація ветеранів-афганістану звернулася до нього особисто, з проханням опублікувати відкритий лист до депутатів Новомосковської міськради. Нас шокувала, мотивація відмови Червоноштаном в публікації – фінансова залежність від депутатів, і особливо від деяких конкретних. На наше пряме запитання: «Продався»? – його відповідь була соромливо-приголомшуюча. Відкритий лист таки був опублікований, але в іншій газеті.

У позові до газети зазначена вимога відшкодування моральних збитків у розмірі трохи більше 1 мільйона гривень. Чому саме ця сума?

У позові надане детальне обґрунтування цієї суми, але справа не в цьому. Ветерани Афганістану, в тому числі і я особисто, маємо загострене відчуття справедливості і вважаємо, що чесне ім’я людини, репутація – це найцінніше, що може бути.  І точно більш цінне, ніж будь-які матеріальні збитки. Зрештою, після нас залишається саме наше ім’я і яким його запам’ятають, залежить від кожного з нас.

Коли тоді, 9 травня, я прочитав цю статтю, у мене був шок. Вадим Червоноштан, будучи офіцером і журналістом, очевидно свідомий, що він робить. Готуючи свій матеріал, він не звертався до мене ні за роз’ясненнями, не поцікавився моєю точкою зору, не намагався хоч якось витримати баланс думок. Адже це обов’язок будь-якого журналіста за законом.

І я дуже вдячний, що  Дніпропетровське обласне об’єднання Української спілки ветеранів Афганістану, звернувшись до суду, стало на захист моєї честі та гідності. Честь одного з нас – це честь кожного.

Так у чому ж тоді полягала ситуація з тими майданчиками, які Ви начебто встановлювали?

Там абсолютно вигадана ситуація, махлювання обставин і  поширення Червоноштаном своїх особистих домислів.  Адже не тільки жодного рішення місцевого органу влади,  жодного  договору про надання-отримання моїм підприємством «Модуль-91» права на встановлення чи кошторису, але і жодних усних домовленостей не було і не могло бути. Я тоді відкрито всім говорив: «У мене немає можливості в цьому році  виконувати цю роботу». Суд своїми висновками лише підтвердив, на чиєму боці правда.


«Новомосковська правда» вимагає спростування

Нещодавно стало відомо, що зараз сам редактор «Новомосковської правди» збирається звернутись до суду та вимагає спростування поширеної про нього інформації.

Для нашої газети ця тема не менш цікава, ніж історія із підтвердженням того, що в «Новомосковській правді» була розміщена недостовірна інформація щодо Віталія Криші і цей факт встановлений судом.

Цього разу наша газета «Новомосковськ сьогодні» може також опинитись в епіцентрі судових розглядів.

Нам стало відомо, що 12 квітня на ім’я міського голови Сергія Мороза надійшов запит від Вадима Червоноштана про спростування інформації. У ньому він вимагає спростування фрагменту інтерв’ю міського голови Сергія Мороза, яке він дав нашій газеті.

Зокрема, Вадима Червоноштана обурює такий фрагмент інтерв’ю: «Тепер ми платимо лише за висвітлення, а не за оренду приміщень, заробітну платню головного редактора більше ніж 8 тис. грн. на місяць (при середній на місяць по місту 2400 грн), не за друк, не за скріпки і папір, не за прибиральницю-кур’єра, а за висвітлення діяльності. Це, безумовно, зняття вагомого тягаря із бюджету міста».

Спростування саме цього фрагменту вимагає пан Червоноштан від міського голови, у випадку відмови від спростування обіцяє звернутись до суду та до постійної комісії з питань депутатської етики, розвитку місцевого самоврядування та питань правопорядку тощо.

У такому запиті багато дивного. По-перше, що саме треба спростовувати? Написати, що тепер не будуть платити за висвітлення чи будуть платити за оренду приміщення редакції, чи будуть виплачувати зарплатню головному редактору «Новомосковської правди» 8 тис. грн. з міського бюджету?

Чи причиною спростування має бути цифра 8 тисяч гривень на місяць для головного редактора? За відкритою інформацією, саме така цифра пропонувалась у проекті Програми фінансової підтримки «Новомосковської правди» на 2013-2014 роки.

Редактор «Новомосковської правди», якби ця Програма була прийнята, мав би отримувати 8006,60 грн на місяць. Ця сума повинна була складатись з 2792 грн – посадовий оклад, 90 грн – надбавка за ранг, 1152,80 грн – надбавка за вислугу років, 2017,40 грн – надбавка за інтенсивність праці, високі творчі досягнення та 1954, 40 грн – премія.

Як видно з додатку до штатного розпису, редактор «Новомосковської правди» міг би отримувати премію і надбавку за високі творчі досягнення у такому ж розмірі, як інші отримують зарплатню в цілому.

Міг би, але не буде, тому що депутати не прийняли цей проект рішення. Більше того, ми уже писали про те, що президент дав доручення терміново почати роздержавлення ЗМІ. Це значить, що найближчим часом жоден орган місцевого самоврядування або виконавчої влади не зможе мати у комунальній або державній власності газету або телеканал. Усе висвітлення діяльності та оприлюднення необхідної інформації буде відбуватись на договірних засадах.

Отже, не зовсім зрозумілим є те, що мав би спростувати міський голова Сергій Мороз. Платити 8 тисяч гривень не будуть? Не будуть. Як і не лягатимуть тягарем на місцевий бюджет інші витрати, пов’язані з утриманням газети.

Усього проект Програми фінансової підтримки «Новомосковської правди» передбачав 164 385 грн. з міського бюджету на 2013-2014 роки, у тому числі 79 953  грн. на 2013 рік.

Для порівняння зазначимо, що, наприклад, фінансування всіх громадських організацій міста не перевищує 40 тис. грн. на рік, фінансування водно-спортивної станції у минулому році склало 4500 грн на весь рік, бюджет ветеранської організації Новомосковська – 12 тис грн. на рік.

Чи є тягарем для бюджету майже 80 тис грн. на рік для фінансової підтримки газети «Новомосковська правда», кожен може дати власну відповідь.

Випереджаючи можливі запитання про те, як могла бути запланована зарплатня редактора у розмірі 8 тис грн. на місяць, а з бюджету просять лише 79953 грн на 2013 рік, представимо розрахунок до цієї Програми.
Справа в тому, що саме такої суми, за розрахунками Вадима Червоноштана не вистачає для того, щоб компенсувати видатки видання, що серйозно перевищують доходи газети.

Цікаво, що серед видатків зазначені послуги друкарні, де вказаний розрахунок друку газет в кількості 2500 примірників, що суттєво відрізняється від заявленого тиражу більше 6000 примірників. Але це справа чесності кожного 
видання.

Також серед видатків зазначені оплата послуг з верстки програми телебачення – 1200 грн на рік,  оплата послуг банківського рахунку – 170 грн на місяць. Цікавим з точки зору оптимізації витрат та конкурентоспроможності газети є витрати на канцтовари у розмірі 1800 грн на рік. У це входить, крім іншого, 24 пачки паперу, 36 ручок, 12 сегрегаторів, 39 швидкозшивачів і 30 швидкозшивачів з планкою-затиском. Напевно, з таким канцелярським арсеналом можна випускати газету, написану від руки та розфасовану по швидкозшивачах. Але можливо, це просто видається дивним, оскільки зараз весь технологічний процес виготовлення газети повністю комп’ютеризований.

Фонд заробітної платні передбачає 3,5 штатні одиниці, де крім редактора, є верстальник, бухгалтер та на півставки людина з посадою «кур’єр-прибиральниця».  Що прибирає ця людина, якщо в структурі витрат немає оренди приміщення або обслуговування приміщення у власності газети і куди та що розносить кур’єр, залишається невідомим.

При цьому відомо, що середня зарплатня в газеті мала становити 4662 грн при середній зарплатні по Новомосковську 2400 грн.

Щодо структури надходжень, то на 2013 рік було заплановано отримати майже 100 тис грн. (99 500 грн) за висвітлення діяльності Новомосковської міської ради. Тобто якби Програма фінансової підтримки була прийнята, то з місцевого бюджету треба було б сплатити майже 100 тис грн. за висвітлення та ще майже 80 тис грн. фінансової підтримки.

Дивлячись на такий кошторис, можна припустити, що в умовах вільної конкуренції «Новомосковській правді» було б досить важко заробити майже 180 тис грн. на рік без бюджетних вливань.

У будь-якому разі ми утримаємось від коментування цих цифр та фактів. На нашу думку, викладеної інформації достатньо для того, щоб скласти власну думку.

Більше того, знову підкреслимо, що зараз питання фінансування будь-якого ЗМІ, у складі засновників (власників) яких власників є держава або орган місцевого самоврядування, вирішуватиметься не на місцевому рівні, а визначатиметься загальнодержавною політикою.

Зазначимо, що протягом певного часу ми намагались взяти коментарі щодо обох випадків, описаних у статті, у Вадима Червоноштана, але нам це не вдалось. Коли ми вперше додзвонились, головний редактор «Новомосковської правди» сказав, що готовий відповісти на декілька питань. Але подальші спроби зв’язатись з ним і домовитись про зустріч або хоча б телефонну розмову потерпіли невдачу через те, що він перестав брати слухавку.

Можна довго сперечатися в юридичній чи етичній площині щодо правомірності застосування неправдивої інформації, але в ці дні, коли ми очікуємо великого свята Воскресіння Христового, варто звернутвся до найбільш високого авторитету. Дев’ята заповідь говорить: «Не свідчи брехливо на ближнього свого». Христос називає диявола батьком брехні: «Коли він говорить неправду, то говорить своє, бо він брехун і батько брехні». Тому є ще інший вищий суд, де платити доведеться кожному. І там апеляцій немає.

Джерело: nmsk-segodnya.dp.ua

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *