Наше Місто

Iнформаційний портал Новомосковська

Піщанська ОТГ дала під сраку Миколі  “МАЙБАХУ”

Піщанська ОТГ дала під сраку Миколі “МАЙБАХУ”

20 марта 2020 0 Comments

Про це повідомив його особистий радник у себе на сторінці Фейсбук Oleksiy Ilchuk

На цей раз, навіть, не знаю з чого розпочати.
Почну з того, що мої пости в фейсбук коштують мені вже понад 50 тис грн. але і про це напишу нижче. Сподіваюсь, що ви прочитаєте до кінця цей пост. Тому що занадто дорого обходиться моя діяльність у фейсбук. До речі, саме через мої коментарі та публікації мені вчергове спробували поставити на вид, тепер вже, перед правовою комісією Піщанської сільської ради. Отже, депутат пані Серчук Г.І. написала подання на ім’я голови Лисичкіна Д.А.. Дословно це виглядало так: прошу розглянути публічне поливання спеціалістом І категорії працівника юр. відд. Ільчук О.Г. де він опльовує гідність старости Бабаєва В.І. 10.03.2020 року. Спитаєте в чому було «опльовування»? Я написав відповідь на коментар, що Бабаєв В.І. нічого не робить на роботі. Це все… Так прокиньтеся, він дійсно нічого не робить!!! У правовій комісії знаходяться люди, які розуміють простий факт: в Україні не заборонено висловлювання особистої думки з приводу будь-чого, якщо це не стосується державної зради, викриття державної таємниці або підбурювання людей до терористичних дій чи порушення спокою громадян. Свобо́да сло́ва — це право людини або спільноти людей вільно висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, цензури, санкцій з можливістю формувати порядок денний на наративному і смисловому рівні. А обмежується у випадках передбачених частиною 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (1950 р., ратифік. Україною 1997 р.) визначає, що свобода вираження «може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду». Ця норма майже дослівно відтворена в ч. 3 ст. 34 Конституції України. Вся моя діяльність у фейсбук ніяк не підпадає під норми можливого обмеження мене у свободі слова. Правова комісія це розуміє і відмовилась надавати оцінку моїм діям поза робочий час та у соціальних мережах.

І це вже не вперше. Лисичкін Д.А. давно пішов на порушення вищезазначених норм у вигляді особистої помсти. Відносно мене збирав всіх працівників апарату та присвячував оперативки виключно моїм публікаціям у фейсбук. На зібраннях наполягав на моїх вибаченнях перед усіма за пости у соціальній мережі та забороняв мені висловлювати свою думку. Ще тоді серед працівників апарату поставало логічне запитання: в чому проблема? Люба людина має право висловлювати свою думку та, якщо якимось чином це чіпляє чиюсь гідність, то звертайтесь до суду і нехай суд встановлює, з точки зору закону, було порушення чи ні. А проблема в тому, що я образив хлопчика (саме хлопчика, бо я майже в два рази старший від нього) своїм ігноруванням його у соціальній мережі. Будь ласка, ось пишу. Далі більше, майже кожного дня я писав пояснювальні з приводу і без. Підстави для пояснювальних були настільки безглузді і необґрунтовані, що мені доводилось наголошувати на письмових вимогах про підстави у наданні пояснень своїх дій. Коли він зрозумів, що це на мене не діє, почав залишати мене без частини заробітної плати, неважливо який об’єм роботи мною було зроблено за місяць або рік. Я підрахував, приблизно з лютого 2019 року до теперішнього часу мені було «зрізано» заробітної плати більше ніж на 50 тис грн у порівнянні з будь-яким іншим спеціалістом першої категорії сільської ради.

Та якщо я такий поганий працівник, що вже рік отримую найнижчу зарплату у сільській раді, давай подивимося на твої досягнення? Що такого зроблено тобою особисто за 2019 рік або за перші два місяці 2020 року? І порівняємо з моєю роботою. У 2019 році мою роботу було зорієнтовано в першу чергу на мобілізацію податків і зборів до бюджету Піщанської громади. І ця робота дала відчутні результати. У минулому році надходжень до бюджету громади збільшилось на 5 млн грн тільки за рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб підприємствами, що здійснюють господарську діяльність на території громади але зареєстровані поза нею. Мною пророблена індивідуальна робота практично з кожним із цих підприємств. Вже в цьому році, також завдяки особистому підходу до робити з підприємством, до нас переведено свої виплати підприємством, яке одразу ж попало до топ-переліку основних бюджетоутворюючих підприємств. Та вже за перші два місяці року сплачено в бюджет громади більше півмільона гривень. До речі, у минулому році мою роботу перевірялось Держпраці три рази. Деякі перевірки були організовані саме Лисичкіним Д.А. Порушень, що тягнули б на дисциплінарне стягнення, не виявлено. Тільки зауваження, які є в любій роботи, звісно, якщо працювати. І ці зауваження було усунуто одразу ж.

За січень-лютий 2020 року мною проведено 50 відвідувань підприємств, 4 перевірки підприємств, 3 перевірки кіосків, що ведуть господарську діяльність без дозвільних документів спільно з працівниками ДПС у Дніпропетровській області (Піщанка, Ягідне, Меліоративне), розглянуто і надано 15 відповідей по зверненням до Урядової гарячої лінії. Та ще кіпа усіляких дрібниць по типу поїдь туди зроби те, що взагалі не відносилось до моїх обов’язків, але робиться, тому що поважаю своїх співробітників, які звертались за допомогою. І я вважаю, що це не погане навантаження у роботі. У інших працівників сільської ради навантаження не менше, але чому їх робота оцінюється, а моя знову знецінюється? У відповідь я почув такі слова: нехай тобі Мазниця доплачує із свого кармана за журналіста… Ей! Сєкундочку!.. Що значить доплачує із свого кармана? Ти що мені платиш свої кошти із власної кишені? Ні! Це кошти не твої і ти не маєш права виміщувати свої образи на мені таким чином. Те що я пишу у фейсбуці взагалі не оплачується ніким!!! Хто дав тобі повноваження давати оцінку роботи у фейсбук у грошовому еквіваленті? Звідки повноваження вирішувати платити чи не платити мені зарплату у порівнянні з діяльністю у соціальній мережі?

До речи, що зробив ти? Покажи, як треба було працювати на особистому прикладі. Які були особисті досягнення за час роботи? Поставив автобусні зупинки? Ні! Це зробило ДОБРЕ. Можливо, освоїв інфраструктурну субвенцію? Ні! Цим займались всі, окрім тебе! А, я згадав, купив кіло цементу для бібліотеки у Підпільному. І подарував на 8 березня квіти, куплені за бюджетний кошт. Але, можливо, я помиляюся? То вже скоро, на черговій сесії буде звіт голови про пророблену роботу. Там послухаємо, чим займався сільський голова увесь цей час на роботі та отримував премії, як моїх три зарплатні. Тільки ж не треба роботу працівників сільської ради виставляти за свої досягнення! Розповідай про свою власну роботу. У скільки з’являєшся на роботі, скільки людей кожного дня тебе чекають під кабінетом а потім йдуть ні з чим, бо ти так і не з’явився на роботі? А ще, можливо, розповіси, звідки в тебе з’явилась така машина, що коштує понад 15 тис. доларів? Або айфон за 50 тис грн., що з’явився одразу після закінчення підрядних робіт по монтажу зупинок? Можливо, розповіси яким чином заробив такі кошти за такий короткий час? Невже заробив раніше на вантажоперевезеннях малогабаритним Фордом по 100 грн за годину, чим ти займався до посади? Чи знов розповіси казку, що мама подарувала? В їі декларації не відображено таких великих доходів за останній час! Та і всі ми чудово пам’ятаємо, як ти їздив на розірваній Авео, а потім різко зажив на широку ногу.

Так, я розумію, що можу взагалі втратити цю роботу. Але і працювати у такий атмосфері та з таким керівником не маю ніякого бажання. Коли ми розпочинали підготовчу роботу до об’єднання у форматі чотири я був сповнений ентузіазму і енергії, якої вистачало на всіх. Майже два роки на голому ентузіазмі працював заради майбутнього громади. Коли Мазницю М.П. підступно зняли з виборів, я і тоді не втрачав духу. Ми завжди шукали вихід з положення. І не міг собі уявити, що в решті решт прийду до того, що писатиму такий пост про свою роботу або життя. Тому що зрада людини, якій довірили майбутнє громади – це найбільший злочин, що може бути. Ви спитаєте: чому зрада? Відповім або нагадаю. Все розпочалось з першої спроби Лисичкіна Д.А. зняти право підпису з І заступника сільського голови Мазниці М.П. якраз з того часу я попав у його немилість, тому що підтримую саме заступника, а не голову. І підтримую не безпідставно. На час перших виборів у Піщанську громаду Дмитро Лисичкін навіть не знав, що є таке село Піщанка. Його кандидатуру було «вкинуто» у перелік кандидатів на голову громади тільки для кількості голосів у виборчій комісії. А потім, як манна з неба було запропоновано йому попрацювати на благо громади. Сподіваюсь, ви пам’ятаєте деталі нашої війни до та під час передвиборчих перегонів?

Коли зняли Мазницю М.П. строк подачі документів на участь у виборах закінчився. Нам довелось обирати із тих, хто вже був у кандидатах на посаду. Хто б проголосував за людину, якій 24 роки, мешкає у Сурсько-Литовському та жодної людини не знає у Піщанці, Орлівщині, Знаменівці або Меліоративному, ніколи тут не був і нічого не зробив для громади? Ніхто!!! І це не Лисичкіна заслуга бути головою громади. Це ми ходили і переконували людей проголосувати так, тому що уклалась безвихідна ситуація. Так, це Мазниця М.П. провів понад 100 зустрічей з жителями населених пунктів та на власний ризик віддав свій рейтинг неосвідченому та без досвіду роботи Лисичкіну Д.А. під час виборів майже у 80% голосів, а Лисичкін Д.А. віддячив зрадою своєї клятви, що клявся на вече перед народом громади. (відео є нижче у публікаціях) Саме клявся робити все під керівництвом Миколи Павловича та дякував за таку довіру і обіцяв не підвести. А тепер віддячив зняттям права підпису з першого заступника Мазниці М.П. через безпідставні обвинувачення та звільненням з посади Деревчук В.С. Ще віддячив спробами звільнення з роботи Шелегової Н.В., Лужного А.І., доведенням до звільнення Спічака О.В., Богачова Д.М. мене та нших. І це є зрада!!! Дії, що дорівнюють спилюванню гілки на якій сам сидить і розвалюванню громади із середини. Але все колись закінчується. Закінчиться і твій час на цій посаді. І за тебе Дмитро вже ніхто не буде ходити і агітувати народ або віддавати свої рейтинги. Все закінчиться швидко.

Мені дуже шкода, що виборюючи самостійність громади ми потрапили на таку людину, як Лисичкін Д.А.. Який весь час займається тільки своїм власним збагаченням та власним майбутнім, підставляючи людей, що його ж сюди привели і ні в чому не переймаючись за життя громади. Завдяки його безглуздим витівкам, жадібністю та невіглаством з нашої громади вже сміються у Києві та поза ним. Сміються громади про існування яких ми не знаємо.

Я маю право висловлювати свою думку з приводу будь-чого не побоюючись помсти, цензури або санкцій. Це право мені надає Конституція України.

Далі буде….

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *