Серце міста Самар в скорботі: Євген Повєткін – вічний воїн, що віддав усе за нашу землю
15 Жовтня 2025 0 Comments
Громада міста Самар оплакує свого сина, свого героя – Євгена Повєткіна. 1985 року народження, солдат, стрілець-помічник гранатометника. Він пішов з життя на фронті, під ворожими обстрілами, виконуючи бойове завдання в районі Залізничного на Запоріжжі. Там, де кожен подих – це виклик смерті, а кожен крок – крок до перемоги для нас усіх. Євген не просто загинув. Він став щитом, що захистив нас від темряви.
Уявіть: ранкове сонце ледь пробивається крізь пил і дим, а на передовій стоїть він – Євген. Чоловік з тих, хто не говорить про героїзм, бо для нього це було просто обов’язком. Вірний присязі, відданий своїй землі до останнього удару серця. Чесний, як кришталева вода річки, що тече повз його рідний Самар. Мужній, як дуби в Карпатах, що не гнуться під бурею. Він стояв там, на Запоріжжі, де земля тремтить від вибухів, а небо чорне від диму. Стояв за Україну – за мирні вулиці, де сміються діти, за теплі обійми рідних, за побратимів, чиї обличчя він знав краще, ніж своє власне. Його серце зупинилося не від слабкості, а від любові – тієї, що змушує віддати все, аби ми дихали вільно.
Самар – це не просто місто. Це родина, де кожен знає сусіда на ім’я, де історії про таких, як Євген, передаються навпошепки від серця до серця. Він був одним із нас: може, пив каву в місцевій кав’ярні, гуляв парками, мріяв про майбутнє без війни. А тепер його ім’я вічно викарбуване в нашій колективній пам’яті, як зірка, що не згасне. Скільки сліз пролиється сьогодні? Скільки матерів, дружин, дітей відчують порожнечу, бо знають: хтось із близьких міг бути на тому ж місці. Євген Повєткін – це не абстрактний герой. Це наш брат, наш син, наш друг, чиє життя стало вічним символом незламності.
Його подвиг – це не просто рядок у зведеннях. Це крик душі, що лунає: “Я стою за вас!” У той момент, коли кулі свистіли, а земля розривалася, Євген думав про нас. Про тих, хто завтра прокинеться в теплі ліжка, про дітей, що гратимуть у футбол на шкільних подвір’ях, про старших, що розповідатимуть внукам про перемогу. Його жертва – це місток між фронтом і тилом, між болем і надією. Як же боляче усвідомлювати, що хтось заплатив найвищу ціну за наш спокій…
Прощання з нашим Захисником відбудеться завтра, 16 жовтня, о 11:00 біля Скверу Героїв на вулиці Українській, 4. Приходьте, мешканці міста Самар. Не для формальностей, а щоб торкнутися його душі, сказати “дякую” крізь сльози, запалити свічку в серці. Нехай цей день стане не лише прощанням, а й обіцянкою: ми пам’ятатимемо. Ми будемо жити так, аби його жертва не була марною.
🕊️ Вічна пам’ять і світла шана тобі, Євгене Повєткіне. Ти не пішов – ти залишився в кожному з нас, у кожному подиху свободи. Щирі співчуття рідним і близьким – нехай земля буде пухом, а небо – вічним охоронцем. Самар сумує, але стоїть. Бо герої як ти – це наш вогонь, що не згасне. Слава Україні. Героям слава.