Місто Самар прощається з Героєм, чиє ім’я викарбувано в нашій пам’яті

Самар у жалобі. Місто застигло в нестерпному болю, коли звістка, що розірвала душу, нарешті підтвердилася: наш земляк, молодий воїн, солдат Троник Артем Олександрович, більше не повернеться додому. Його життя, як яскрава, але занадто коротка зоря, обірвалося на полі бою, захищаючи кожного з нас.

Артем, стрілець-помічник гранатометника, став однією з тих жертв, ціна яких не вимірюється нічим – лише невимовним горем та порожнечею. Його серце перестало битися 31 грудня 2024 року. В той час, коли вся країна готувалася зустрічати Новий рік, в Янтарному Покровського району Донецької області точився бій, що забрав найкращих.

Довгі, нестерпні місяці Артем вважався зниклим безвісти. Це була мука невідомості, яка роз’їдала душі рідних і всієї громади. Кожен день був надією і водночас пекельним страхом. Сьогодні, на жаль, страх став реальністю. Експертиза підтвердила найгірше: Артем віддав своє молоде життя у нещадній боротьбі з російськими окупантами.

Він не просто “загинув”. Він поліг як Герой, як щит нашої свободи! Він заплатив найвищу ціну за те, щоб над нашими головами було мирне небо, щоб ми могли говорити українською, щоб наше місто жило. Ми маємо не просто пам’ятати, ми маємо кричати його ім’я, розповідати про його подвиг, бо це те, що дає сенс його жертві.

Самар сьогодні – це місто зламаних сердець. Немає слів, щоб висловити глибину скорботи. Ми схиляємо голови перед рідними та близькими Артема. Знайте, ваш біль – це наш біль. Кожна родина в громаді розділяє вашу втрату.

Завтра, о 11:00, ми востаннє проведемо нашого Героя. Біля Скверу Героїв (вул. Українська, 4) ми віддамо шану воїну, який став нашим Ангелом-охоронцем. Прийдіть, запаліть свічку, станьте в живий коридор – це найменше, що ми можемо зробити для того, хто віддав нам усе.

Вічна слава полеглим героям України! Не забудемо! Не пробачимо! 🇺🇦