Громада міста Самар прощається із Захисником України Родіоном Рейсоном.
3 Листопада 2025 0 Comments
Місто Самар завмерло. Вулиці, які вчора ще дихали осіннім теплом, раптом стали тихими, ніби сама земля притишила крок, щоб не розбудити біль. У Сквері Героїв, де колись сміялися діти й шелестіли каштани, стоїть труна. На ній – прапор. Під ним – Родіон Павлович Рейнсон, 1991 року народження. Хлопець із ясними очима, широкою усмішкою й серцем, що билося за Україну сильніше, ніж будь-яке інше.
Він загинув. Не «виконуючи бойове завдання» – так пишуть у повідомленнях. Він загинув за нас. За те, щоб ми могли прокинутися без сирен. За те, щоб мати могла обійняти сина. За те, щоб донька колись побігла до школи, не ховаючись у підвалі. Його життя обірвалося там, де закінчується людська мова й починається вічність.
Родіон. Просто Родіон. Той, хто вмів жартувати навіть у дощ. Той, хто ніс сусідці важкі сумки, бо «так треба». Той, хто у 2014-му не чекав повістки – пішов сам. Той, хто дзвонив мамі й казав: «Усе добре, не хвилюйся», коли за спиною свистіли кулі. Той, хто мріяв про весілля, про власний дім, про мирне небо над головою.
Він не був героєм із фільмів. Він був нашим. І тому болить так, ніби втратили брата.
Сьогодні. 11:00. Сквер Героїв.
Прийдіть. Не тому, що «треба». А тому, що він заслужив.
Прийдіть, щоб стати поруч із мамою, яка більше ніколи не почує «привіт» у слухавці. Поруч із дружиною, яка чекає на порозі, хоч знає – він не повернеться. Поруч із дітьми, які питатимуть: «А чому тато спить під прапором?»
Прийдіть, щоб сказати дякую. Не словами. Поглядом. Тишею. Квіткою на асфальт.
Родіон Рейнсон. Ім’я, яке відтепер викарбуване не лише на граніті. Воно – у кожному подиху, який ми робимо під мирним небом. Воно – у кожній сльозі, що котиться щокою. Воно – у серці Самари, що б’ється повільніше сьогодні.
Світла пам’ять. Вічна шана. Безсмертний Герой. 🕯️ Разом із родиною поділяємо біль. Разом тримаємо небо, яке він нам залишив.
Прощання – 4 листопада, 11:00, Сквер Героїв (вул. Українська, 4). Прийдіть. Він чекає.